Вінниця — місто на березі Південного Бугу, адміністративний центр Вінницької області і Вінницького району, значний історичний (осередок східного Поділля) та сучасний економічний і культурний центр держави. Є центром Вінницької агломерації, населення якої становить 660 тис. осіб.

Розташування
Вінниця розташована за 246 км від столиці України (автошлях E95, із яким збігається М05, та Р32, Т 0203). Місто та його околиці розташовані на річці Південний Буг у смузі лісостепу, в межах Волинсько-Подільського кристалічного масиву, прикритого четвертинними відкладеннями пісків, глин, вапняків та мергелів. Перемішуючись із залишками рослинного світу, вони утворили родючі чорноземні ґрунти. Фундамент цього масиву складається з найдавніших порід: гранітів, гнейсів, сієнітів, які в деяких місцях виходять на поверхню та являють собою цінний будівельний матеріал.

Історія
На території, яку займає сучасна Вінниця, людина оселялася з давніх часів. Археологи знайшли тут знаряддя праці епохи неоліту, поховання бронзового століття, ранньослов'янські поселення, що відносяться до черняхівської культури; пізніше тут жили племена, що входили до складу Київської Русі, Галицько-Волинського князівства. Виявлено зокрема поселення трипільської культури. З трипільського поселення на території міста походить крем'яна шліфована сокирка, яка нині зберігається в Національному музеї історії України в м. Києві.

Назва
Наймовірнішою основою назви вбачають старослов'янське вѣно — посаг за нареченою.[3] Появу такої назви пояснюють тим, що Вінниця і землі, що оточують її, були в XIV ст. захоплені литовським князем Ольгердом і подаровані ним його племінникам. Однак, «віно» є виключно юридичним терміном із шлюбного права, який застосовувався лише стосовно жінок; крім того, племінники залишалися васалами великого князя й увійшли в землю Подільську з його «презволения», а не внаслідок так званого дарування. Оскільки початковою назвою міста є Вѣничя (за Списком міст руських) або Вѣница (за літописами русько-литовськими), що збігається з назвою великої притоки Богу (Південного Бугу), у межиріччі яких власне розпочалося стале освоєння території Вінниці (за археологією, з першої чверті ХІІІ ст.), дане найменування необхідно вважати гідронімом аграрно-символічного (родинно-сакрального) змісту. При цьому однокорінними словами, крім вѣно, є насамперед старослов'янські слова вѣн — брат, родич, спільник, вѣна — ріка, притока, вѣнча — свято врожаю, вѣнди — родові знаки (і рибальські гачки як омонім), вѣ — гілка, рід (як омонім — також займенник «ми»).




Фонтан Roshen


фонтан, збудований в руслі річки Південний Буг поблизу острова Кемпа (Фестивальний) у Вінниці. Це найбільший в Україні і в Європі плавучий фонтан. За оцінками експертів входить в десятку кращих і видовищних фонтанів світу. Його унікальність полягає в так званій «зимуючій технології», яка дозволяє опустити конструкцію під лід. Задля встановлення фонтану та проведення реконструкції набережної були проведені роботи по розчистці русла річки Південний Буг в обсязі 28000 м³ ґрунту. Інженер-розробник Фонтану «Roshen» — Ральф Доу з компанії Emotion Media Factory, він же директор. Використання лазерного проектора з екраном, що складається з водно-повітряної суміші, що розподілена по всій довжині фонтану дозволяє демонструвати на фонтан відео у форматі 3-D. Фонтан Roshen був збудований за кошти благодійного фонду Петра Порошенка. Загальна вартість проекту 37 млн грн. Під час урочистого відкриття фонтану 4 вересня 2011 року велась пряма трансляція на 5 каналі та у мережі Інтернет на сайті korrespondent.net

Опис
Платформа побудована за всіма стандартами суднобудівництва, класифікована регістром судноплавства України як стоєчне судно класу К В3, та зареєстрована в реєстрі судноплавства України. Баластна система дозволяє платформі спливати для проведення технічного огляду насосів. Насосна система складається з 67 насосів датської фірми Грундфос, потужністю від 3 до 55 кВт для забезпечення фонтанних ефектів, та 30 насосів для обслуговування баластних цистерн. На відміну від більшості фонтанних систем, котрі монтуються у штучних басейнах з системами очищення води, унікальність цього проекту полягає в тому, що фонтан використовує воду «живої» ріки. Тому насосна система спроектована з екстремально високими вимогами до надійності, всі насоси з нержавіючої сталі, важливі елементи продубльовано. Фонтан Roshen містить рухомі елементи: 4 системи UFO з електроприводом, на кожну з яких змонтовано по 40 форсунок та 11 невеличких фонтанчиків, що обертаються навколо своєї осі. Плавність руху досягається за допомогою перетворювачів частоти Hitachi. Проектування забезпечення силової мережи фонтану виконувалось Вінницьким проектним інститутом. Біля фонтану встановлена вебкамера яка дозволяє дивитися шоу через мережу Інтернет. Під час трансляції вечірньої шоу-програми демонструється світло-музично-водяне шоу з використанням музики відомих композиторів сучасності та класики. Центральною композицією програми є сингл Сари Брайтман.



Новини Вінничини та історичні факти

Центральний міський парк Вінниці
1936
Центральний міський парк Вінниці (раніше Центральний Парк культури і відпочинку ім. Горького, ЦПКіВ ім. Горького) — міський парк у Вінниці, розташований у центрі міста, традиційне місце відпочинку багатьох вінничан і гостей міста. Парк заснований у 1936 році. У 1937-41 роках на території парку співробітники НКВС розстріляли і поховали в масових могилах тисячі людей. Нині парк є пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Вінницька обласна філармонія
1937
Ві́нницька обласна́ філармо́нія — філармонія у Вінниці. Створено 1937 року.
З початку заснування і до 1972 року Вінницьку філармонію очолював директор — Павло Афанасійович Пушкін, якого ненадовго змінив Віталій Іванович Дербеньов. Далі майже 20 років філармонію очолював заслужений працівник культури України Анатолій Іванович Левицький. За період його керівництва, поряд з розвитком камерних, народних колективів, набирає розквіту естрадне мистецтво. З'являються ВІА «Подоляни» під керівництвом композитора Бориса Іванова; ансамбль «Панорама» під керівництвом В'ячеслава Шайгарданова, Юрія Денисова; ансамбль «С песней по жизни», який очолював Василь Харьковий, а в подальшому — Семен Рудман. В цей період зароджується знаменитий дует заслужених артистів України Любові та Віктора Анісімових. 1995 року керівництво філармонією приймає заслужений працівник культури України Віктор Олексійович Клепіков, який залишається незмінним директором та художнім керівником і дотепер.